Навчальний діалог як метод формування свідомого читача

Актуальність та практичне значення досвіду.

У сучасному суспільному просторі особливого значення набуває забезпечення розвитку і соціалізації молоді, навчання особистості, здатної орієнтуватися в реаліях і перспективах  соціокультурної динаміки, підготовленої до діалогу в усіх сферах життя і праці.

Одним із важливих шляхів вирішення названої проблеми є підвищення ефективності діалогічних методів у формуванні свідомого читача, який вміє аналізувати, співвідносити, порівнювати, добувати самостійно інформацію, який буде підготовленим до самостійного спілкування з мистецтвом слова, творчо підходити до будь – якого виду роботи і, нарешті, бути толерантним партнером на уроці.

Навчальний діалог, за словами С. Курганові, дає змогу “змусити дітей мислити від себе”, коли в дитячих гіпотезах, запитаннях відтворюється особиста позиція учнів, змушує учасників діалогу звернутись до експерименту.

Діалогічний підхід до вивчення художніх творів на уроках зарубіжної літератури забезпечує:

-         позитивну мотивацію до навчання;

-         керування процесом осмисленого сприйняття літературного твору, стимуляцію відчуття краси, позитивних емоцій;

-         вміння ґрунтовно аналізувати та інтерпретувати текст;

-         розвиток самостійності й обґрунтованості суджень;

-         формування комунікативних вмінь та навичок;

-         розвиток пізнавальних та творчих інтересів;

-         залучення учнів до багатств світової духовної культури;

-         вміння пов’язувати зміст літературної освіти учнів з сучасним життям;

-         позитивну зміну рівня навчальних досягнень.

Основна ідея досвіду, її інноваційна значущість.

Навчальний діалог – специфічний процес пізнання та руху до нових узагальнень і пошуків, у яких відбувається оволодіння вже засвоєними людством знаннями та досвідом у формі мови через безпосередню чи опосередковану взаємодію суб’єктів навчального процесу і створення спільного когнітивного поля. Процес мислення розглядається В.Біблером як синтез діалогового спілкування й розумової діяльності. Знайти, підтримати, розвинути творчу особистість й закласти в неї механізми самовизначення, самореалізації, саморозвитку, адаптації, саморегуляції, самовиховання й інші, необхідні для становлення самобутнього особистішого образу й гідного людського життя, для діалогічної й безпечної взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією – завдання діалогічного підходу, вихідними положеннями якого є:

-         ставлення до дитини як до суб’єкта життя, здатного до культурного саморозвитку й самовизначення;

-         сприймання освіти як культурного процесу, рушійними силами якого є особистісні смисли, діалог і співробітництво його учасників у досягненні цілей їхнього культурного саморозвитку;

-         учитель – посередник між дитиною й книжкою, здатний ввести у світ культури й підтримати дитячу особистість в її індивідуальному самовизначенні у культурних цінностях;

-         у критичних точках діалогу, у точках його найбільшого напруження проблема діалогу стає завданням, яке разом розв’язують учитель і діти;

-         учень відтворює, а не повторює загальне.

Принципи уроку – діалогу:

1.  Організація навчання на основі внутрішнього діалогу, властивого конкретній культурі, і на цій основі систематичного діалогу, спілкування між учнями, різними культурами, діалогу навколо основних “точок подиву” – вихідних загадок буття і мислення.

2.  Організація сприйняття учнями художнього тексту в його композиційній цілісності, проникнення у смислові та емоційно – зображальні глибини, постійне сходження читачів – учнів до авторського зображення подій, проблем і героїв, що створюють неповторний і таємничий  світ художньої реальності. Це – шлях до формування читацької майстерності.

3.  Врахування первинного сприйняття художнього тексту учнями, розвиток його до глибокого діалогу з виявлення смислів художніх світів літератури у жанровому розмаїтті. Непомітно і поступово перейти від передрозуміння через розуміння до тлумачення – це найважливіший принцип навчального діалогу.

Посилання на наукові чи практичні дослідження.

Систему роботи з проблеми “Навчальний діалог як метод формування свідомого читача” базую на літературознавчих дослідженнях В.Біблера, С.Курганова, М.Бахтіна. Методологічну основу складають рекомендації сучасних українських учених: Ю.Ковбасенка, Н.Волощиної, Є.Волощук, Г.Салащенко, О.Ткаченко. У роботі використовую досвід педагогів Кіровоградщини: О.Гузь, О.Каєнка, Н.Полякової.

Теоретичні джерела проблеми та висвітлення в літературі.

Питання використання навчального діалогу має глибоку традицію та міцне наукове підґрунтя.

Починаючи з часів Сократа та Платона, діалог міцно увійшов у життя людства як особливий спосіб теоретичного мислення, застосування якого спонукало виникнення методу майєвтики, що поєднав у собі іронію та індукцію: будь – що ставити під сумнів, доводити від супротивного, переглядати й розглядати судження, виділяти із загальної кількості ті, що ведуть до знання та розуміння.

Досвід видатних мислителів античності породив і перші узагальнення в теорії літератури. “Поетика” Аристотеля стала основою сучасних підходів до аналізу смислу, розуміння авторської позиції в теорії художнього тексту М.Бахтіна, у наукових працях В.Біблера, С.Курганова.

Найглибше ця ідея розроблена в роботі В.С.Біблера “Мислення як творчість”, на думку якого, “теоретик має виявитися здатним логічно й обґрунтовано формувати і перетворювати логічні початки власного мислення”. І цю здатність також слід спроектувати в площину навчання.

Ці наукові концепції дають змогу ефективно реалізувати вимоги Держстандарту з літератури, а новизна підходу полягає в тому, що “урок – діалог” перетворюється на взаємо навчання.

“На уроках – діалогах, - стверджує С.Курганов, - діти приходять до тих або інших переконань, не просто засвоюючи зразки, запропоновані дорослими. Діти отримують можливість самостійно виробити свої переконання в зіткненні і боротьбі з різними і, навіть, протилежними типами мислення”.

Простежимо основні етапи народження індивідуального мислення в навчальному діалозі.

- Думка дитини народжується лише в тому разі, коли на уроці виникає справжня суперечка, дискусія, порушуються невирішені проблеми. Лише наявність іншої, протилежної точки зору дає змогу збудувати свою.

- Думка дитини на уроці – діалозі народжується як відповідь іншій людині, співбесідникові, який став під час зовнішньої суперечки внутрішнім опонентом, або як нове питання, задане цьому співбесідникові. Ця перша репліка дитини – ключ до розвитку його діалогічного мислення. У цій репліці дитина акумулює своє особисте, упереджене, індивідуально – неповторне бачення проблеми, що обговорюється на уроці.

На думку С.Курганова, учень створює “свою Землю”, “свою пару”, “свого Спартака”, “свого Едіпа”, “свій трикутник”, “своє коло”.

М.М.Бахтін наголошує на особливій формі наукового пізнання літературознавства пізнання як діалогу двох осіб – автора і читача – за посередництва художнього твору. Дослідник доходить висновку про принципову нескінченність, незавершеність пізнання, яке не може зникнути, поки триває діалог автора твору з поколіннями, що змінюють один одного.

Розкриття технології реалізації провідної педагогічної ідеї та її складових.

Предметом навчального діалогу можуть бути як окремі явища: конкретний літературний твір, художній образ, мотив, способи творення художнього світу, засоби виразності, так і загальні явища – літературна епоха, напрям, течія, жанрово – родові тенденції тощо.

Які ж шляхи втілення навчального діалогу на уроці літератури?

Найдієвішим вважаю шлях за системою розв’язання герменевтичних питань. Така модель може бути застосована на будь – якому уроці, коли учні від первинних вражень від прочитаного тексту (“передрозуміння” – термін М.Бахтіна) переходять до глибокого аналізу тексту, що переростає у погляд кожного читача на той чи той твір, коли розкривається точка зору автора та модель світу, представленого ним у тексті. Саме діалог стає основним методом роботи на уроці.

Допомагають в аналізі глибин тексту опорно – смислові схеми, які створюються під час роботи на уроці.

Використовую у роботі презентації з асоціативними зображеннями, музичні твори певної доби.

Одним із методичних прийомів навчального діалогу є прогнозоване читання, тобто залучення учнів до анти – ципіруючої діяльності, (у перекладі з латини “антиципація” (апйсірайо) означає прогнозування подій, складене уявлення про що небудь).

Пояснення запропонованих інновацій в організації навчально – виховного процесу.

Пропоную приклад аналізу тексту за допомогою навчального діалогу, на якому використовую герменевтичні запитання.

Аналізуючи вірш Ш.Бодлера “Падло”, намагаюсь знайти різні точки зору:

-         точку зору читача – перше враження;

-         точку зору ліричного героя: вічне – краса, кохання; тлінне – життя, фізичне тіло; прекрасне – душа; потворне – дійсність;

-         точку зору автора – символіста: прекрасне – все, що відображається у художньому творі: кохання, смерть, життя, падло.

“Заглиблення” у світ поетичного тексту відбувається за допомогою запитань:

1.     Ваше перше враження про вірш? Що шокувало, які питання виникли?

2.     Спробуйте подивитися на світ очима ліричного героя. Яким він його бачить?

3.     Що є для нього прекрасніш, що – потворним?

4.     Чому автор проводить закоханих до мертвої тварини?

5.     Яким був світ до зустрічі з падлом? Що змінилось після цієї зустрічі? Чому відбулися зміни? Вкажіть слова, які допомагають зрозуміти психологічний стан ліричного героя.

6.     Чому твір названий “Падло”? Що означає це слово?

Ефект здивування активізує читацьку активність, що дає змогу організувати діалог читачів. Доречно зацікавити учня, здивувати перед знайомством з автором твору. Для вирішення цього завдання використовую прогнозоване читання. Учитель читає учням незнайомий текст, під час читання робить зупинку і пропонує дітям спрогнозувати, що буде далі. Прогнозоване читання робить сприйняття твору проблемним і надає учням роль співавторів твору. Діти висловлюють припущення, відкидаючи та спростовуючи одне одного. Іноді прогнози учнів не збігаються з авторським варіантом, і це викликає естетичний шок, але тим самим робить урок ще цікавішим та більш інтригуючим. Вступаючи в діалог “учень – учень”, “учень – учитель”, кожен вибудовує свій власний образ твору, зіставляючи його з текстом, перевіряючи достовірність власної інтерпретації.

Перед вивченням творчості О.Уайльда у 10 класі (або після роботи над романом “Портрет Доріана Грея”) проводжу урок прогнозованого читання за казкою “Хлопчик і Велетень”.

Після читання фіналу та обговорення враження від прочитаного переходимо до аналізу тексту.

7.     Чому прогнози не збіглися?

8.     Спробуйте пояснити символічне значення саду, образів дітей.

9.     Під впливом яких подій Велетень почав змінюватися?

10.        Велетень – хто він?

(Поет, який настільки поринув у самого себе, що втратив свого читача? Можливо, це Вчитель – який не хотів бути Вчителем, але його душа була потрібна саме дітям?)

- На яких героїв роману “Портрет Доріана Грея” схожий Велетень?

За допомогою герменевтичних запитань учні вступають у навчальний діалог сприймають художній текст в його композиційній цілісності, проникають у смислові та емоційно – зображальні глибини, піднімаються до авторського розуміння зображених подій. Це – шлях до формування читацької майстерності.

Результативність досвіду.

Проводячи аналіз результатів професійної діяльності, виявила підвищення інтересу учнів до літератури. Вони навчилися висловлювати свою думку, ставити запитання, “занурюватися у текст”. Збільшилася кількість тих, які після вивчення теми бралися за творчі завдання та проекти.