Блог Іванченко Валентини Миколаївни: Урок зарубіжної літератури в 9 класі Новоархангельська ЗШ І

Михайло Лермонтов

і Тарас Шевченко

Мотиви свободи і самостійності у творчості російського й українських поетів

Урок зарубіжної літератури, 9 клас

Мета:

- ознайомити учнів із життям і творчістю М.Лермонтова, мотивами його поезії;

- розвивати вміння методом компаративного аналізу виявляти спільні риси в житті і творчості М.Лермонтова і Т.Шевченка;

- розвивати логічне мислення учнів (порівняльний аналіз), навички виразного читання поетичних творів;

- виховувати ціннісне ставлення до поетичного слова Т.Шевченка та поезії М.Лермонтова.

Тип уроку: урок з елементами компаративного аналізу.

Обладнання: портрети М.Лермонтова та Т.Шевченка; ілюстративний матеріал; мультимедійна презентація.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель.

Хто юрбі мої розкаже думи?

Лиш я – чи Бог – або ніхто!

Так говорив відомий російський поет М.Лермонтов.

За думою дума роєм вилітає;

Одна давить серце, друга роздирає,

А третя тихо, тихесенько плаче

У самому серці...

А ці слова належать великому поетові України Т.Шевченку.

Також сьогодні ознайомимося з життям і творчістю російського поета першої половини ХІХ ст., пригадаємо поезію Т.Шевченка. спробуємо знайти спільні риси в поезії і навіть у біографії цих поетів. У 2014 році виповнилось 200 років від дня народження обох поетів.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

IV. Актуалізація опорних знань.

- Пригадайте, який розділ ми вивчаємо. (Від романтизму до реалізму).

- Які два напрями літератури є характерними для першої половини ХІХ ст.? (Романтизм і класичний реалізм, які постійно взаємодіяли і збагачували один одного.)

- Отже, в поезії М.Лермонтова і Т.Шевченка помітні романтичні і реалістичні риси.

Сьогодні свою роботу продемонструють дослідницькі групи:

· біографи М.Лермонтова;

· біографи Т.Шевченка;

· дослідники поезії М.Лермонтова;

· дослідники поезії Т.Шевченка;

· знавці живопису М.Лермонтова;

· знавці живопису Т.Шевченка.

V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу.

Завдання: протягом уроку кожен учень заповнює таблицю “Спільне в житті і творчості М.Лермонтова та Т.Шевченка”.

1. Виступи груп.

Група “Біографи М.Лермонтова”

Дитинство. Народився М.Лермонтов 3 жовтня 1814 року в Москві в будинку поблизу Червоних воріт. Батько, Юрій Петрович, відставний піхотний капітан, зі збіднілої дворянської родини. Мати, Марія Михайлівна Арсеньєва, з роду Столипіних, належала до заможного дворянського роду.

У 1815 році сім’я переїхала в маєток бабусі поета Є.Арсеньєвої – село Тархани Пензенської губернії. Тут пройшли дитячі роки поета. Вихованням Михайла займалася бабуся. Мати поета померла, коли йому було 3 роки. Жив у розлуці з батьком, який помер, коли хлопчикові було 11 років. Так він залишився сиротою, що вплинуло на формування його характеру, подальшої долі, на його творчість.

Бабуся обожнювала онука, не жаліла грошей на вчителів та гувернерів, тому він і отримав гарну домашню освіту і вільно володів французькою та німецькою мовами, добре малював, ліпив, навчався музиці (грав на флейті, скрипці, фортепіано).

Навчання в Москві і початок літературної діяльності. 1 вересня 1828 року Лермонтова зарахували півпансіонером до Московського університетського благородного пансіону, де він отримує гуманітарну освіту, яку доповнює самостійним читанням. У пансіоні він починає писати вірші.

Восени 1830 року Лермонтов вступає до Московського університету на етично – політичне відділення.

У 1832 році залишив університет через зіткнення з реакційною професурою.

Петербурзький період життя. Лермонтов розраховував продовжити освіту в Петербурзькому університеті, але йому відмовили зарахувати роки навчання в Московському університеті, і він вступає до школи гвардійських підпрапорщиків та кавалерійських юнкерів. У 1834 році (листопад) закінчив школу і став офіцером лейб – гвардії гусарського полку.

У 1835 році пише драму “Маскарад”, але цензурний театральний комітет відхилив її і порадив внести зміни. Так виникає конфлікт, який пізніше лише поглиблюється.

Несподіваний поворот у творчості й долі поета стався у 1837 року. Вірш “Смерть поета” – гнівний відгук на загибель Пушкіна – засуджував не тільки вбивцю, а й знать при дворі – винуватицю трагедії, що сталася. Цей твір у списках розійшовся по всій Росії. Лермонтов був заарештований, а згодом переведений до Нижньогородського драгунського полку, що перебував у Грузії.

Кавказьке заслання. 1 квітня 1837 року вирушив на Кавказ. Під час заслання Лермонтов зустрічався з опальними декабристами, познайомився з грузинською інтелігенцією, цікавився фольклором гірських народів, їхніми побутом, мовою. Кавказькі теми посіли чільне місце у творчості Лермонтова.

У 1838 році, після клопотань бабусі Арсеньєвої та Жуковського, Лермонтова було переведено до Гродненського гусарського полку (під Новгородом). Згодом дозволили повернутися у лейб – гвардію – Гусарський полк.

Вірші Лермонтова стали регулярно з’являтись у пресі.

Знову на Кавказ. У лютому 1840 року за дуель з Ернестом де Барантом, сином французького посла, Лермонтова було віддано до військового суду і вислано на Кавказ до діючої армії. За участь у боях його двічі представляли до нагород, але цар відхилив ці подання.

В останні місяці життя поет створив свої найкращі вірші “Батьківщина”, “Суперечка”, “Листок”, “Ні, не тебе так палко я любив...”.

Повертаючись із відпустки в столицю, Лермонтов затримався в П’ятигорську. Таємні недоброзичливці сприяли виникненню сварки між ним та офіцером Мартиновим і не запобігли дуелі, яка закінчилася вбивством поета. Сталося це 15 липня 1841 року.

Лермонтов був похований на міському кладовищі в П’ятигорську, згодом труну з його тілом перевезли в с. Тархани і поховали в сімейному склепі Арсеньєвих.

Група “Біографи Т.Шевченка”

На уроках української літератури ми вивчили біографію і поетичну творчість Т.Шевченка. ознайомившись із життєвим шляхом М.Лермонтова, ми звернули увагу на те, що і їхньому житті та поезії було багато спільного.

Народились обидва поети в 1814 році. Так, 2014 року в березні в Україні відзначали 200 – річчя з дня народження Т.Шевченка. А в жовтні в Росії відзначали 200 – річчя з дня народження М.Лермонтова.

Хоча М.Лермонтов і Т.Шевченко належали до різних класів суспільства (дворянин і кріпак), але спільним було те, що обидва відчули гіркий смак сирітської долі. Рано в них померли матері, а батьки обох померли, коли їм було по 11 років. Тільки про малого Михайла піклувалася бабуся, а Тарас сам шукав, де заробити на хліб. Обидва хлопчики були з дитинства талановитими: мали хист до малювання та музики (Тарас співав українських пісень).

У 1831 році Тарас вирушив до Петербурга вчитися малярства в художника Ширяєва, а також неофіційно навчатися в Академії мистецтв. М.Лермонтов у 1832 році переїздить до Петербурга, з наміром продовжити навчання в Петербурзькому університеті, але вирішує навчатися в школі гвардійських підпрапорщиків. Обох їх знав Жуковський (російський поет), який допоміг викупити Шевченка з неволі (з кріпацтва). Лермонтову він також допомагав повернутися до Петербурга з Кавказу (із заслання). Обидва писали волелюбні вірші, за що відбули покарання на засланні: Т.Шевченка відправили служити солдатом в Оренбурзький корпус, а Лермонтова (як офіцера) – на Кавказ, де йшла війна з гірськими народами. І М.Лермонтов, і Т.Шевченко були самотніми, пережили нещасливе кохання.

В обох натури творчі і вразливі, унікальний талант, гострий розум. Не судилося їм зазнати щастя подружнього життя, продовжити свій родовід. Поезія була їхньою дружиною, твори – улюбленими дітьми. Доля обдарувала чудодійним даром слова, художнім хистом. Нескореними були за життя, нескорені пішли у вічність.

Група “Дослідники поезії М.Лермонтова”

Звістка про загибель О.Пушкіна приголомшила Лермонтова. До наступного дня він пише вірша “На смерть поета”. Лермонтова заарештували, квартиру обшукали, потім направили на Кавказ у заслання. (Учень читає уривок вірша “На смерть поета”.)

У творчості М.Лермонтова дедалі частіше постає тема самотності, песимізму. Внутрішню трагедію безцільності існування сучасної людини він розкриває в поезії “І нудно і сумно...” (Учениця читає поезію.)

Відчуття особистої неволі самотньої людини з особливою силою звучить у вірші ”Хмари”. (Учениця читає поезію).

У поезії “Дума” (про байдужість покоління) відчувається жага дій, бажання змінити долю “байдужого покоління”. (Зачитується уривок вірша.)

Вірш “На дорогу йду я в самотині” (1841) відзначається глибоким філософським змістом. Він надзвичайно емоційний і композиційно завершений. (Зачитується вірш напам’ять.)

Група “Дослідники поезії Т.Шевченка”

Читали вірші Т.Шевченка періоду заслання і найчастіше натрапляли на мотиви суму, самотності, а подекуди і розпачу.

Назви віршів промовляють самі за себе: “Думи мої, думи мої, ви мої єдині”, “Не гріє сонце на чужині”, “Немає гірше, як в неволі”, “І виріс я на чужині”, “В неволі, в самоті”, “Заступила чорна хмара”, “Лічу в неволі дні і ночі”. (Зачитуються уривки віршів.)

Немає гірше, як в неволі

Про волю згадувать. А я

Про тебе, воленько моя,

Оце нагадую...

В неволі, в самотині немає,

Нема з ким серце поєднать...

А душу треба розважать,

Бо їй так хочеться, так просить

Хоч слова тихого.

Може, ще я подивлюся

На мою Україну,

Може, ще я поділюся

Словами – сльозами

З дібровами зеленими!

О думи мої! О слава злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучусь ... але не каюсь!

Відомий художник Леонардо да Вінчі дійшов висновку, що “Малярство це німа поезія, а поезія – промовисте малярство”. І Лермонтов, і Шевченко мали хист до малювання.

Група “Знавці живопису М.Лермонтова”

Традиції дворянського виховання поєднували разом з уроками фехтування, музики, іноземних мов із юного віку заняття живописом і малюнком. М.Лермонтов, фіксуючи на папері свої враження і душевний стан, ніби художник – дилетант постійно вів своєрідний ліричний щоденник.

Серед ранніх робіт Лермонтова привертають увагу ті, що створюють “іспанський цикл”. Звернення до Іспанії, традиційне для тодішнього мистецтва, пов’язане з драматичною історією іспанської революції, але в лермонтовському захопленні присутні й особисті мотиви: в родині існувало повір’я про походження роду від іспанського герцога Лерми (картина “Герцог Лерма”).

Романтичним є бачення природи, історії і людей у ранніх роботах Лермонтова (пейзажні акварелі “Біла береза” чи “Парус”). Більш живими і безпосередніми є малюнки з так званого “юнкерського зошита”, створені підчас перебування поета в юнкерській школі (1832 – 1834).

На Кавказі більш повно розкрився творчий потенціал Лермонтова – і поета, і художника. Найбільш цікаві пейзажі, виконані маслом, - “Вид П’ятигорська”, “Кавказький вид із саклею” (“Військово – грузинська дорога поблизу Мцхети”), “Вид гори Хрестової”, “Вид Тифліса”, “Околиці поселення Карагач” (“Кавказький вид із верблюдами”) тощо (1837 – 1838).

Тему “біди війни” продовжує акварель, що контрастує своїм колоритом із тією траурною церемонією, яку зображує “Поблизу Валерика. Похорони вбитих”.

В останні роки життя Лермонтов багато часу приділяв портрету, зображуючи друзів і знайомих. Збереглися живописний портрет А.Муравйова, акварельні портрети О.Кікіна й О.Столипіна.

У 1837 – 1838 роках Лермонтов створює автопортрет. Він зобразив себе в мундирі Нижньогородського драгунського полку: в черкесці з газирями на грудях, накинутій на плече бурці, з шашкою на поясі, на фоні гір. Це один із найкращих портретів поета.

Група “Знавці живопису Т.Шевченка”

Художній хист у Шевченка прокинувся дуже рано – ще в дитинстві. Цей талант привів його до Академії мистецтв, рятував у найтяжчі хвилини життя од відчаю.

Помітивши неабиякий хист у свого козачка, Енгельгард законтрактував його на чотири роки майстрові живописного цеху В.Ширяєву, який був декоратором внутрішнього розпису палаців і театрів. Завдяки сумлінному навчанню й наполегливості Тарас оволодів ремеслом і перевершив майстерність свого вчителя.

Незабаром Шевченко став улюбленим учнем Карла Брюллова. Весною 1839 року за успіхи з рисунка Тарас був нагороджений Радою Академії срібною медаллю ІІ ступеня.

За картину “Циганка – ворожка” Шевченко був нагороджений срібною медаллю ІІ ступеня, а не І ступеня, адже сюжет із повсякденного життя вважався “низьким”, не гідним “високого мистецтва”.

“Автопортрет. 1840” зроблений Шевченком у брюлловській манері. Картина овальної форми. У центрі надзвичайно тонке, одухотворене обличчя юнака, що повернув голову в бік глядача. Темне вбрання контрастує з блідістю обличчя. Високий розумний лоб, проникливий погляд глибокий очей спрямований на глядача, але заглиблений у себе. Це надає образу таємничості і романтичної піднесеності.

Під час подорожі Україною Шевченко задумав серію “Живописна Україна” – альбом офортів, до якого він тоді ж робив етюди з натури та ескізи. Митець хотів увічнити рідний край у малюнках, показати світу його красу, незвичайну історію, оригінальні звичаї. Для цього він звертається не до живопису, а до графіки, зокрема до гравюри.

Чарівна природа на малюнках Шевченка є контрастом до важких соціальних умов життя народу. Особливо улюблені пейзажні мотиви Шевченка – зображення мальовничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів тихих степових річок, ставків, урочищ (“Решетилівці”, “Повінь”, “Комора в Потоках”, “Андруші”, “Урочище Стінка”, “Хутір на Україні”). Ці твори сповнені справжньої поезії, в них лагідна, мрійлива українська природа знайшла свого натхненного співця. Майстерні вони і з погляду малярської техніки.

(Перегляд відео “Шевченко – художник”).

2. Літературна вікторина “Впізнай, хто написав рядки вірша”.

М.Лермонтов	Т.Шевченко
Я народився, щоб	Мені ж, мій Боже, на землі
Світ увесь побачив	Подай любов, сердечний рай!
Творчість чи гибель	І більш нічого не давай!

Так я молив твого кохання	Оживуть степи, озера,
Слізьми гіркоти і тугою	І верствовії,
Так кращі мої почування	А вольнії, широкії.
Навік ошукані тобою!

І нудно і сумно!	А тобі, мій одинокий,
І нікому руку подать,	Мій друже єдиний,
Як горе у душу прилине...	Горе тобі на чужині.
	Та на самотині.

Небеса прекрасні та безкраї!	В неволі, в самоті немає,
Спить земля в промінні голубім...	Нема з ким серце поєднать.
Чом же серце з болю завмирає?
Жду чого? Жалію я за чим?

Не винувать мене, Всесильний,	Погано дуже, страх погано!
І не карай мене, молю,	В цій пустині пропадать.
Що померк я землі могильний	А ще поганше на Украйні
І пристрасті її люблю	Дивитись, плакать – і мовчать.

3. Рефлексія.

Робота з таблицею “Спільне в житті і творчості М.Лермонтова та Т.Шевченка” (додаток 1).

4. Завдання – гра “Букет М.Лермонтову та Т.Шевченку”.

Складання учнями на дошці букета з пелюсток, на яких вони записують власні враження від творчості поетів і художників М.Лермонтова та Т.Шевченка.

Висновки. М.Лермонтов і Т.Шевченко – представники однієї епохи, люди свого часу, отже їх об’єднує багато спільного, про що ми говорили сьогодні.

Т.Шевченко описує радість, яку отримав від збірки віршів М.Лермонтова. Враження від прочитаних подій М.Лермонтова та його значення в літературі Шевченко висвітлив у своєму “Щоденнику”.

(Виразне читання вірша Т.Шевченка “Мені здається, я не знаю...” вчителем.)

VI. Підбиття підсумків уроків.

VII. Домашнє завдання.

С.р. Прочитати “Герой нашого часу”.

Д.р. Розкрити сутність назви твору.

В.р. Композиція.

Додаток 1

Спільне в житті і творчості

М.Лермонтова та Т.Шевченка

	М.Лермонтов	Т.Шевченко
Дитинство. Батьки	Сирітська доля (виховувала бабуся) Батьки померли.	Сирітська доля. Батьки померли.
Захоплення	Література, музика, добре малював, ліпив.	Малювання, читав книжки.
Навчання. Місто.	Московський університет. Школа гвардійських підпрапорщиків. Петербург.	Академія мистецтв. Петербург.
В.Жуковський його роль у долі митця	Допоміг змінити місце заслання.	Допоміг викупити з кріпацтва.
Заслання. Причина. Місце.	За вірш “Смерть поета”. На Кавказ (офіцер).	За написання революційних творів. Оренбург (солдат).
Сімейний стан.	Неодружений.	Неодружений.
Спільні риси характеру	Палка душа, гострий гумор, бунтарський характер.	Щире серце, м’який гумор, не терпів несправедливості, борець за правду.
Мотиви поезії	Свобода, біль за долю свого покоління, самотність, песимізм.	Волелюбні, народні мотиви, біль за Україну, сум, самотність.